Звернення голови з нагоди третьої річниці повномасштабного вторгення російських військ на територію України
Цього дня 2022 року почалося відкрите збройне повномасштабне вторгнення росіян в Україну – путін оголосив про початок так званої СВО – спеціальної воєнної операції з метою «демілітаризації» та «денацифікації» України. За кілька хвилин російські ракети з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні.
Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014 році, перейшла в нову гостру фазу.
Ця війна принесла загрозу миру і безпеці європейського континенту, призвела до порушення стабільності та рівноваги в глобальному вимірі. А для нас війна має екзистенційний характер – вона на виживання. Бо російський загарбник на тимчасово окупованих територіях в усій повноті реалізує геноцид Українського народу – знищує нашу культуру, літературу, мобілізує українське населення, кидаючи у бій проти своїх.
Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.
Попри всі плани загарбників, через три роки ми продовжуємо боротьбу за вільне та незалежне майбутнє нашої держави.
Сьогодні ми вдячні українським захисникам за кожну мить їхнього служіння, за їхню сміливість та стійкість.
Дякую всім, хто вірить у нашу перемогу, хто тримає оборону на трудовому фронті, хто словом і ділом підтримує Україну. Разом ми обов’язково здолаємо ворога!
На жаль, час від часу до нашої громади з фронту летять трагічні звістки: «загинув…», «зник безвісти…», «поранений…». З болем та гіркотою в душі сприймаємо кожне таке повідомлення.
Згадаймо земляків, які віддали життя за мир в Україні.Ми схиляємо голови в журбі за ними, а також з пошаною перед їх рідними, які несуть в серцях незагойні рани від непоправної втрати сина, батька, чоловіка, брата.
Згадаймо земляків, які офіційно визнані зниклими безвісти під час жорстоких боїв з окупантами. Дуже хочеться вірити, що хлопці живі, лишень не мають можливості обізватися до рідних.
Згадаймо земляків, які знаходяться у російському полоні. Віримо, надіємось, чекаємо їх…
Сподіваюсь, що нинішня весна принесе найкращу звістку – про Перемогу. Бо ми заслужили її, ми дочекаємось на неї!
Слава Україні!Слава Героям!
З повагою
голова Інгульської
сільської ради Алла МИРОНОВА
