Інгульська сільська рада
Баштанський район Миколаївська область
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Тарас Шевченко живе і промовляє…

Дата: 09.03.2023 09:33
Кількість переглядів: 815

Фото без опису

На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзара, світоча українського народу Тараса Шевченка.

 9 березня минає 209-а річниця від його дня народження, а 10 березня – 162-і роковини смерті.

Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Воно постало  перед українцями живим прикладом того, як можна крок за кроком звільнятися з полону пригніченості, зневіри, комплексу меншовартості і національної депресії. Минають роки, століття, а гострота і сила  Шевченкового слова живе.

Дух свободи, людської гідності – найвеличніших вселюдських понять – через віки випробувань, пережитих Кобзарем, приходять до українців і додають їм упевненості у власному самоствердженні.

Прикладом Шевченка надихається багато людей, його пророчі слова дають сили новим героям-захисникам. Тарас Шевченко був і досі є символом опору російській експансії. Зараз творчість Шевченка надихає українців під час війни, яку почала Росії.

10 фраз Тараса Шевченка, які допомагають боротися за Україну:

  • Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!;
  • Вогонь запеклих не палить;
  • Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть;
  • Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!;
  • Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле;
  • Любіться, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами;
  • Якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість була б своєю;
  • Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!;
  • В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля;
  • І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик…

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора