Тарас Шевченко живе і промовляє…
На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзара, світоча українського народу Тараса Шевченка.
9 березня минає 209-а річниця від його дня народження, а 10 березня – 162-і роковини смерті.
Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Воно постало перед українцями живим прикладом того, як можна крок за кроком звільнятися з полону пригніченості, зневіри, комплексу меншовартості і національної депресії. Минають роки, століття, а гострота і сила Шевченкового слова живе.
Дух свободи, людської гідності – найвеличніших вселюдських понять – через віки випробувань, пережитих Кобзарем, приходять до українців і додають їм упевненості у власному самоствердженні.
Прикладом Шевченка надихається багато людей, його пророчі слова дають сили новим героям-захисникам. Тарас Шевченко був і досі є символом опору російській експансії. Зараз творчість Шевченка надихає українців під час війни, яку почала Росії.
10 фраз Тараса Шевченка, які допомагають боротися за Україну:
- Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!;
- Вогонь запеклих не палить;
- Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть;
- Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!;
- Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле;
- Любіться, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами;
- Якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість була б своєю;
- Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!;
- В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля;
- І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик…
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
